Опис досвіду роботи

Одна з найдавніших, і безумовно найпочесніших професій кожного чоловіка – ремесло воїна. В часи вічного протистояння світів саме воїн був вартовим мирної праці та добробуту всіх інших членів спільноти. Ремесло воїна доступне не кожному з нас. Воно почесне, проте важке та відповідальне. Щоб стати воїном, людина мусить сполучати в собі фізичні та психологічні ознаки, які допоможуть йому виконувати свій обов'язок. Але головне – мати непоборне бажання служити власній Батьківщині розумом та душею. В будь-який час і за будь-яких обставин. Ось чому ремесло воїна служить водночас і найкращою школою для молоді. Школою, де хлопчики та юнаки стають чоловіками, де в молодих душах гартується шляхетний дух, залізна воля та здорове тіло, де плекається патріотизм та здатність для самопожертви, де народжується здатність бути лідером та вести за собою інших, де виховується презирство до людських вад, де осягається вищий смисл людського буття.

Молодь – це надія і майбутнє нації. І лише від нас самих залежить, чи залишиться в живих український народ, чи розчиниться у вирі теперішніх подій.

Ні для кого не є секретом те, що за час незалежності держава не спромоглася створити міцні, боєздатні Збройні сили України. І ні для кого не є секретом факт сильного ослаблення українського національного організму внаслідок довголітнього поневолення агресивними й войовничими сусідами. Але вихід є. І вихід лише один. Самим освоювати військове ремесло. Самим гартувати міць свого духу і тіла, самим вміти зі зброєю в руках захищати здобуту незалежність, самим готуватися до важких випробувань, самим стати опорою нації і бути взірцем для інших. Використовувати той час, який ще даний нам долею для того, щоби приготуватися до неминучих буремних подій. Бо потім буде пізно....

 Основна мета предмету «Захист Вітчизни» – виховання нового покоління української нації, яке, зберігши національну окремішність українського народу, буде в змозі у майбутньому бути завзятими оборонцями українського народу й добрими громадянами України.

         Зміни, що відбуваються в сучасному суспільстві, визначають інноваційні вимоги і до системи освіти. Усе більше росте престиж військової служби у молоді. Успішна реалізація особистості учня в період навчання і після його закінчення - конкурентоспроможність, соціалізація в суспільстві, активна адаптація у професійній діяльності є найважливішими навчально-виховними завданнями в сучасній школі, а також формування в кожному учневі фізичних та морально-духовних якостей, необхідних майбутнім громадянам України  для виконання конституційних обов'язків. Тому оволодіння дітьми старшого віку основами стройової підготовки є актуальною проблемою сучасної освіти.               Технологія формування навичок і вмінь виконання стройових прийомів спрямована на виявлення та максимальний розвиток індивідуально значущих позитивних задатків кожного школяра, а також первинного застосування стройових навичок на кожному уроці «Захисту Вітчизни», виховання дисциплінованості учнів, вміння працювати в команді, формування витривалості та постави; творче перенесення знань і навичок у нові ситуації (змагання, гра); стійкого інтересу до пізнання, бажання та вміння навчатися, створення умов для розкриття природної активності особистості. Тобто вирішує ті завдання, які стоять перед школою ХХІ століття. Важливу роль у будь-якій діяльності, в тому числі навчальній, відіграє мотиваційний компонент, рушійним фактором якого є пізнавальний інтерес.

          Реалізація досвіду передбачає максимальне використання набутих вмінь і навичок виконання стройових прийомів для виховання в учнів дисциплінованості, вміння працювати в команді, формування постави, здійснення профорієнтації, готовності захищати Вітчизну.

Стройова підготовка, як розділ входить до програми предмета «Захист Вітчизни», який є складовою частиною підготовки молоді допризовного віку до військової служби, і включається до визначеної державою складової освіти загальноосвітніх навчальних закладів І-ІІІ ступенів та проводиться за затвердженою МОН України програмою.

Заняття зі стройової підготовки – один з важливих видів навчання і виховання юнаків, які удосконалюють вміння володіти своїм тілом, сприяють загартуванню волі, розвивають уважність, спостережливість, наполегливість, колективізм. Уже саме перебування в строю привчає до порядку, зібраності, дисципліни. Стройова підготовка дозволяє оволодіти навичками організації та управління, в першу чергу, тим юнакам, які призначені командирами навчальних відділень і взводів. Стрій був і залишається основою підготовки до спільних дій. Він, як ні один із видів навчання, виховує швидке, точне та одностайне виконання волі командира. Стройова підготовка базується на розумінні необхідності чітких, швидких і вправних дій при виконанні прийомів у складі відділення, взводу. Дисциплінуючи, стройова підготовка (стройовий вишкіл) допомагає оволодівати різними прийомами і діями, набувати навичок, необхідних на заняттях з тактичної, вогневої, спеціальної підготовки тощо. Удосконалення стройових прийомів проводиться на заняттях з усіх розділів програми «Захист Вітчизни» на шикуваннях, пересуваннях строєм, а також під час проведення оборонно-спортивних, військово-патріотичних заходів.

Основною формою організації навчальної роботи з захисту Вітчизни є урок, на якому учні одержують теоретичні знання. Хороша організація уроку, вміння провести його цікаво, наочно, на високому виховному і науковому рівні  - вимоги, обов'язкові для кожного військового керівника. Крім уроків, які організовуються зі взводом в кабінеті з теорії, широко застосовуються практичні заняття  на місцевості, тактико-стройові заняття, військово-спортивні ігри, екскурсії у військові частини, музеї, перегляди навчальних та художніх кінофільмів, театральних вистав і т.п.

Кожний урок по-своєму значущий. Але уроки  різні за типами і можуть мати різні цілі. Так на уроці повідомлення нових знань, в основному учні отримують нові для них теоретичні відомості; урок закріплення знань і умінь, проводжу у формі практичного заняття на місцевості чи на стройовому майданчику, а також у  медичному кабінеті школи; урок перевірки знань і умінь включає усне опитування, теоретичні (письмові) роботи або практичні заняття (стройовий огляд, виконання прийомів зі зброєю тощо), вправи; комбінований урок - найпоширеніший тип уроку. Він містить всі або більшу частину елементів, властивих іншим типам уроків: повідомлення нових знань, їх перевірку, закріплення та ін.

           Основна форма теоретичного заняття (уроку) - розповідь-бесіда, практичного заняття на місцевості - тактико-стройове заняття. Тактико-стройові заняття створюють сприятливі умови для формування у школярів таких умінь і навичок, як дисциплінованість, підтягнутість, рішучість, самоконтроль, ініціативність, колективізм, фізичну витривалість. Тактико-стройове заняття вбирає в себе як елементи тактичної підготовки, так і стройової. Тому серйозну увагу приділяю стройовій підтягнутості учнів, закріпленню стройових навичок. Якщо в ході занять учні допускають неточності при виконанні тих чи інших команд, вони повертаються на вихідні позиції. При необхідності  показую правильне виконання прийому. Не варто переходити до відпрацювання нового, поки не відпрацьований досліджуваний прийом. Незалежно від типу і форм проведення  уроку ставлю такі вимоги: чіткість у визначенні теми, навчально-виховної мети та змісту; зв'язок даного уроку з попереднім (навчання на основі раніше отриманих знань); закінченість і ефективність; доцільна структура, що забезпечує використання часу з максимальною продуктивністю; постійна увага і активність учнів; єдність навчання і виховання; чітка регламентація елементів уроку; забезпеченість необхідним обладнанням.

Високого рівня стройової підготовки учнями  досягаю:

1.  Цілеспрямованим і правильним плануванням стройової підготовки, чіткою організацією і методично правильним проведенням всіх занять.

2.  Свідомим вивченням і наступним вдосконаленням прийомів і дій кожним учнем у відповідності до вимог Стройового Статуту.

3.  Удосконаленням навиків стройового вишколу на всіх заняттях, під час шикувань і та при проведенні змагань, ігор, конкурсів.

4.  Проведенням інструктажів з учнями-командирами напередодні занять.

5.  Самостійним тренуванням (відпрацюванням) учнями стройових прийомів і дій.

6.  Постійним контролем та високою щодо виконання учнями положень Стройового статуту Збройних Сил України.

Урок «Захист Вітчизни» спрямовується не на «середнього» учня, а на засвоєння програмного матеріалу кожним учнем з урахуванням його підготовки і розвитку.

Методи стройового навчання - це шляхи і способи, за допомо­гою яких досягається виклад навчального матеріалу і засвоєння знань. Кожний метод складається із взаємопов'язаних елементів, які прийнято називати прийомами навчання. Прийоми - це окремі деталі, складові частини методів. Так, наприклад: демонстрація дії, що вивчається (по розділах або в цілому) - це прийом методу показу; роз'яснення порядку виконання елемента - це прийом методу розповіді.

В більшості випадків використовую декілька методів, наприклад: показ з розповіддю, пояснення з вправами. В тому чи іншому поєднанні один з методів відіграє провідну роль, а інший - другорядну.

Усний виклад стройових прийомів відіграє важливу роль у процесі стройового навчання. У стройовому навчанні, зазвичай, використовую усне пояснення стройового прийому чи дії. Усне пояснення часто поєдную з показом прийомів та дій, що вивчаються.

Показ - це сукупність прийомів та дій, за допомогою яких в учнів формується певне уявлення про прийоми та дії. Як різновид показу  використовую демонстрацію. Показ здійснюю особисто, за допомогою підготовлених заздалегідь учнів, під час показових занять та перегляду показових фільмів.

Для успішного використання методу показу потрібно глибоко знати навчальний матеріал, вміти майстерно виконувати прийоми та дії, яких навчаю; дотримуватися встановленого темпу виконання прийомів та дій; вміло використовувати ракурс, під яким учні бачать прийоми та дії, які виконує вчитель.

Тренування - це багаторазове та свідоме повторення певних прийомів та дій з метою вироблення і вдосконалення в підлеглих навичок та вмінь. Тренування спочатку проводиться по розділах, а потім в цілому. Під час тренування  звертаю увагу на помилки учнів  і виправляю їх.

Для правильної організації самостійного вивчення учнями стройових прийомів  визначаю обсяг завдань на самостійне вивчення; надаю методичні поради щодо повторення раніше засвоєних теоретичних знань і практичного відпрацювання прийомів; кожна група учнів забезпечується навчальним місцем, необхідною літературою, наочними засобами; здійснюється постійний контроль і надається необхідна допомога учням в самостійному оволодінні навчальним матеріалом.

Навчання стройовим прийомам проводжу в такій послідовності: ознайомлення з прийомом; вивчення прийому; тренування. Для ознайомлення з прийомами: називаю прийом (дію) і вказую де, і з якою метою його використовують; подаю команду за якою виконується прийом; показую відповідно до Стройового Статуту, як виконується прийом в цілому, а потім в повільному темпі - по розділах з коротким поясненням порядку виконання. На ознайомлення з прийомом відводжу мінімальну кількість часу.

Для ознайомлення з прийомами  показую учням порядок його виконання в цілому, а потім по елементах, одночасно надаючи пояснення своїм діям. Вивчення кожного елементу чи дії починаю з показу і короткого пояснення. Під час показу в учня виникає зорове уявлення про стройовий прийом чи дію в цілому. Прийоми та елементи, показані чітко, правильно і грамотно, завжди справляють велике враження на учнів і викликають бажання виконати їх саме так, як було показано.

Показ завжди супроводжую коротким поясненням. В залежності від складності стройового прийому його вивчення проводжу: в цілому, якщо прийом не складний; за допомогою підготовчих вправ, якщо прийом складний і окремі його елементи важко засвоюються.

В процесі повторення стройових прийомів чи дій, здобуті навички перетворюються в уміння. Процес формування навички у стройовому навчанні як цілісної дії ґрунтується на розділенні прийому на елементи і виконання прийому за елементами, а потім послідовному об'єднанні.

Навчальні питання теми конкретного уроку зі стройової підготовки  формулюю так, щоб вони якомога більше розкривали зміст теми уроку, полегшували її логічне і повне сприйняття юнаками, служили тезами для самостійної роботи учнів, значно спрощуючи її і скорочуючи час, необхідний для її виконання.

В процесі формування вмінь і навичок використовую принципи індивідуально-диференційованого підходу, а саме:

-                     навчальна діяльність учнів має бути мотивованою;

-                     засвоєння знань кожним учнем повинно відбуватися в індивідуальному темпі, на рівні складності, який обирається ним самостійно в залежності від особистих здібностей і потреб;

-                     можливість переходу на вищий рівень складності у будь-який час;

-                     у процесі навчання повинен здійснюватися постійний зворотній зв’язок між учнями й вчителем;

-                     широке використання відеоматеріалів у навчально-виховному процесі;

-                      діяльність кожного учня має бути контрольована і керована вчителем.

В процесі викладання здійснюється керівництво індивідуально-диференційованим навчанням учнів на основі:

-                      психолого-педагогічного аналізу особистісних якостей учнів;

-                      розробці загальної концепції диференціації змісту навчального матеріалу за обсягом та рівнем складності та його розподіл за часом, формами і методами реалізації;

-                     оцінки результатів і корекції знань та вмінь кожного учня.

Контроль і оцінювання знань при цьому є відкритими.

Основним засобом формування вмінь та навичок стройових прийомів є реалізації даного принципу через індивідуальні самостійні роботи, котрі виступають як дидактичний засіб організації і керівництва самостійною діяльністю учнів на всіх етапах навчання.

В процесі викладання кожного учня виховую як активну і відповідальну особистість, яка готова стати на захист Батьківщини.

Індивідуальний та диференційований підхід до учнів – це важлива складова частина методики навчально-виховної роботи вчителя. Щоб забезпечити високоякісне засвоєння кожним учнем стройових прийомів, постійно стежу за процесом його тренування, виявляю труднощі, які виникають у поодиноких учнів та допомагаю їм ці труднощі долати.

Виходячи з власного досвіду, дійшов висновку, що урок формування вмінь і навичок стройових прийомів повинен бути:

активним, коли працюють всі учні. При цьому використовую фронтальне опитування, рецензування відповідей, живу розгорнуту бесіду, інтерактивні методи навчання, повідомлення учнів, питання до вчителя;

повчальним, коли вчитель не читає план, а вчить та виховує: йде облік індивідуальних якостей, постійний зворотний зв'язок; створення проблемних ситуацій, закріплення матеріалу;

напруженим – жодної хвилини без діла: індивідуальна робота та робота в групах, підготовка помічників, взаємонавчання, використання навчально-матеріальної бази

Урок будується на особистому прикладі (показі стройових прийомів) вчителя, на основі доброзичливості, тактовності, без зниження статутної вимогливості  з елементами демократизму.

Отже, формуючи вміння і навички стройових прийомів, використовуючи як традиційні, так і інноваційні форми і методи організації навчально-виховного процесу, можна зробити процес вивчення стройових прийомів цікавим, корисним, не обтяжливим, приємним для учнів, забезпечити умови для розвитку їх індивідуальних здібностей. Як результат роботи – наявність мотивації до самовдосконалення, вироблення інтересу до навчальної діяльності у значної частини школярів. Учні постійно приймають участь у різноманітних змагання,  грі «Сокіл» («Джура»). Вони активні і включаються у всі види шкільної і позашкільної діяльності, проявляють ініціативу, виявляють відповідальне ставлення до вивчення інших шкільних предметів.